[Untitled]


Я знайшов той txt, яким збирався написати про переклад першого тома. Але другий том ще не готовий, тому я викладаю лише дві глави.

Цього разу я хочу представити вам початок свого нового перекладу. Цього разу це манга «Ласкаво просимо до N.H.K.!»
Так, я знаю, що я ще не доперекладав Ef, а декому я навіть обіцяв перекласти Steins:Gate, від якого переклав лише одну серію — але що поробиш, я не можу перекладати те, що мені не подобається, не маю достатнього стимулу.
Крім того, я помітив, що мангу перекладати цікавіше. Це важче, але це цікавіше — не знаю, як це пояснити. Можливо тому, що у манзі значно менше усього зайвого, та й сюжет, зазвичай, серйозніший… Хай там як, але я зараз перекладаю мангу.
Це вже не School Days з його двома томами — це адаптація роману, 8 томів по 5 глав, усього 40 глав. Мабуть, це затягнеться надовго. Подивимося.

Вже сьогодні усі бажаючі можуть подивитися однойменне аніме українською мовою (субтитри, відеофайли), але смію зауважити, що аніме і близько не стоїть поруч з романом та мангою. Аніме — це комедія, в першу чергу комедія, в той час як роман і манга (як водиться, кінцівки в обох різні) — це драма, оповита атмосферою депресії та безвихіддя. А яка атмосфера ще може бути, коли йдеться про життя хікікоморі?

Тут я, мабуть, маю пояснити, хто такі хікікоморі, що це за N.H.K.… Але у манзі є дуже багато речей, які варто пояснити, тому уся манга буде сповнена приміток, які будуть пояснювати те, чи інше. У кінці кожної глави є ціла сторінка, повністю присвячена довідковій інформації — цю ідею я взяв у росіян, але розширив її, додаючи туди вдвічі більше інформації.
Тому ті, кого це зацікавило, можете скачати перший перекладений том, і самі про все дізнатися. Зараз скажу лише, що хікікоморі — це люди, які зріклися суспільства і живуть, закрившись у своїх кімнатах/квартирах, не виходячи звідти роками.

А тут я у якості передмови просто приведу першу післямову автора до свого роману. Можливо, це не зовсім правильно, ажде і манга від роману відрізняється, та й взагалі це післямова, але прочитавши її, я вирішив, що нічого поганого не буде, якщо я напишу її тут. Читайте.

На початку двадцять першого сторіччя феномен хікікоморі раптово охопив усю Японію.
Як далекоглядна людина, я вирішив скористатися віянням часу і заробити купу грошей. Я напишу книгу про хікікоморі і стану відомим! Я стану комерційно найуспішнішим автором з історією про хікікоморі! Я поїду на Гаваї на отримані кошти! Я поїду на Вайкікі!
Моїм мріям не було краю. Однак, коли я дійсно почав писати цю книгу, я швидко пошкодував про це. Це було жахливо.
Що буває, коли справжній хікікоморі починає писати книгу про хікікоморі? Ти неминуче починаєш описувати свій власний досвід у своєму творі. Ти починаєш писати про самого себе.
Ясна річ, ця історія — вигадка, і не має значення наскільки один з персонажів схожий на мене, він — не я, а я — не він. Навіть якщо ми однаково говоримо, живемо в однакових квартирах, ми все рівно ніяк не пов’язані. Ми живемо в різних світах.
Не дивлячись на це, це було болісно. Це було соромно. Я відчував, що розповідаю про свій власний сором усьому світу. В решні решт, мені почали дошкуляти параноїдальні думки.
А що коли усі тихо сміються наді мною, поки я пишу цю книгу? Я дійсно так думав.
Якщо чесно, я досі не можу дивитися на цю книгу об’єктивно.
Кожного разу, як я її перечитую, у мене з’являються легкі галюцінації. Я починаю обливатися холодним потом.
Кожного разу, як я дочитую до деяких місць у книзі, мені хочеться викинути комп’ютер у вікно.
А в інших місцях мені хочеться втекти з дому і сховатися в Індійських горах.
НАпевно, це тому, що проблеми, котрих торкається ця книга, це питання не минулого, а теперішнього.
Я не можу глянути здалека з думкою: „Який я був молодий“.
Все це поточні проблеми.
Час йшов, і я продовжував писати. Я вирішив написати все, що зможу. Так, в результаті, й вийшла ця книга.
Коли я її перечитую, я червонію… Правда, як вона вам?
Коли я читав її у доброму настрої, я думав: «Дивовижно! Та я просто геній!»
Коли я читав її в поганому настрої, я думав: «Що за лайно я написав! Я маю зараз же померти!»
Але все ж, я думаю, правильніше буде просто сказати: „Я написав усе, що міг написати“.
Коротше, усім привіт. Моє ім’я Тацухіко Такімото. Це моя післямова до моєї другої книги.
Я і цього разу в боргу перед багатьма людьми. Усім, хто працював над цією книгою і всім, хто читав її — дуже дякую вам. А далі я буду старатися з усії сил. Переведу подих, і як слід постараюся.

Тацухіко Такімото
Грудень 2001 р.

Скачати мангу з ex.ua.

Comments (7)

  1. 18:00, 27.08.2011ророро  / Reply

    А що не так з Steins:Gate? Чим воно не подобається?

    • 18:18, 27.08.2011deimos  / Reply

      @ророро
      А хто ж його знає, це річ суто особиста. У мене, мабуть, поганий смак, бо коли “ычанки” створюють тред за тредом обговорюючи якийсь черговий “слепящий вин тысячелетия”, я, зазвичай, подивлюся одну-дві серії з нього і дропаю.

  2. 20:20, 27.08.2011Demon  / Reply

    [Нема обкладинки і форзацу]
    006 пухкі
    007 фонетичне введення. (?)
    008 -чян
    010 змок.
    мною?!
    015 (першу фразу трохи опустити)
    016 Йокогами
    017 (першу фразу трохи опустити)
    019 сенс
    024 (порожній балон?)
    МОШІ-МОШІ! (“муші” то комахи)
    027 до побачення
    038 Йокогама (це офіційна назва українською, так само як Токіо і Кіото, а не Токьо і Кьото).
    виросли
    credits Ооіва
    Видалити Thumbs.db з архіву

    042 “Дерг”? Може “Смик”.
    043 (порожній балон?)
    044 ЕЕ
    доробити
    046 доклади вже
    047 зґвалтували
    054, 057 перше кохання
    061 пародіює
    061 (зробити менше у 1,5 рази фразу “Зробимо це.”)
    064 все ж
    110 чоловіків?!
    та приблизно 650
    більш ніж
    сунути
    credits Ооіва
    Видалити Thumbs.db з архіву

    • 22:13, 28.08.2011deimos  / Reply

      @Demon
      >Токіо і Кіото, а не Токьо і Кьото
      Вас, мабуть, збив з пантелику американський запис назв міст як Tokyo та Kyoto.
      Ці міста стали так записувати ще до появи офіційного стандарту транслітерації.

      • 22:33, 28.08.2011Demon  / Reply

        @deimos
        Я на англійський запис не зважаю. Є офіційно прийнятий запис географічних назв в українській мові. Правильно — Йокогама. Досить глянути на будь-яку карту чи в енциклопедію.

        • 03:56, 29.08.2011deimos  / Reply

          @Demon
          Взагалі-то я мав на увазі процитовану “східну столицю” Токіо, яку ви, надивившись на анлійський напис Tokyo, назвали Токьо. Останнє О в слові довге, а ви написали його коротким.

  3. 00:06, 28.08.2011Nika  / Reply

    Глава 6
    002а Ласкаво просимо (у тебе там „проимо”)
    011 після „це” кома
    018 то ти знаєш, що
    022 щодо тебе
    038 батьки – це
    038 Тут не підходить слово „подейкувати”. Воно вживається тільки в звороті „Подейкують, що…” ( = кажуть люди, що…) і більше ні в якому випадку. Тут краще просто „а будуть лише говорити”
    038 ми виросли

    (зі: погані оці цитати про батьків. ІМХО, звісно)

    Глава 7
    042 „дерг” – смик
    044 доробити; „скри” – ? Може „скрип”?
    044 при температурі понад 30 градусів
    049 ілюзії
    050 скри?
    052 „шлеп” – це по-російськи. „Бум”, „ляп”, „геп”, не знаю що тут краще
    064 підказуватимуть
    072-3 „Сато-кун же хікікоморі…” – якось не звучить. Зрозуміло, що вона за японським звичаєм ввічливо звертається до нього у третій особі, але виходить дуже незграбне речення. Може „Я ж знаю, що Сато-кун – хікікоморі…” або „Ти ж хікікоморі, Сато-кун…”
    110 32 доджінші-гуртки; „починається воно” – чому ВОНО? ; організатори радять; „зранку” пишеться разом;
    сунути; ненависть

Leave a Reply

Allowed Tags - You may use these HTML tags and attributes in your comment.

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong> <img src="" alt="">