« Posts under Різне

Прекрасна половина двачу


Час від часу там чи тут вспливає питання: а чи є дівчата-хікікоморі? Відповідь очевидна — так, є. А оскільки автори терміну ひきこもり, японці, вважають, що лише вони мають „Справжніх Хікікоморі“, то, аби зберігти усе тру, я розповім вам про японський дівчат-хіккі, постійних відвідувачів найстарішої борди 2ch. Хто не знає, це текстборда без можливості прикріпляти зображення.
»Read More

Cool desktop

Загорівся нещодавно створенням оригінального десктопу. Усілякі Астони та інші громіздки програми відкинув одразу, мені треба щось полегше. Помучився трішки у вихідний і отримав ось що:

А тепер, з чого воно складається:
1) Українізатор для XP: http://elit-portal.net/soft/38606-windows-xp-ukrainian-interface-pack.html (хоча можна і просто українську збірку скачати, є таких.
2) Тема для XP: Ef – A tale of Melodies. Тут є цілий пак, але гарних там одиниці.
3) Програма Rainmeter.
4) Віджет для програми Rainmeter.
5) Спеціально обучений шрифт для віджета.
6) Погодний віджет у мене від Yahoo!
7) Іконки я збирав по іміджбордам, пак викласти буде дещо проблематично, він багато важить. Але можу поділитися окремими іконками, що присутні на картинці, якщо хтось хоче.
8) Якщо когось цікавить шпалерина — ось вона.

Toho Flash

Один з моїх найулюбленіших кліпів від IOSYS — Magic Shop of Raspberry, або його японська романізована назва: Futatsu no Tsubasa.

http://dagobah.net/flash/IOSYS_toho5_FutatsuNoTsubasa.swf

У кліпі показано як Marisa Kirisame б’ється з Reimu Hakurei та Alice Margatroid, але її перемагають. Лежачи на землі, вона згадує свого сенсея, встає на ноги, зустрічається зі своїм останнім опонентом, Fujiwara Mokou, і перемагає її.

Сюжет кліпу базується на грі Touhou Project 05 ~ Mystic Square

Не тільки сюжет і персонажі, але й музика також взята з гри. Але перероблена до невпізнанності. Порівняй: http://www.youtube.com/watch?v=RkL8UKsMFWY

На жаль, мені не вдалося знайти перекладу пісні, а перекладати напряму з мунспіку мені ще не під силу.
———————————————————————————
Ще один класний кліп по Тосі є тут: http://dagobah.net/flash/Conviction_Yamaxanadu_2_eng.swf.
На жаль, у мене немає флеш-версії більшої якості, але я пошукаю (дивись UPD нижче). Досить смішний кліп, що є стьобом з найпопулярніших персонажів.
———————————————————————————
Інші кліпи є ще тут: http://dagobah.net/?search=IOSYS
Особливо раджу Fragrance of Oriental Sunflower, Toho Tsukitoto, Chiruno no Paafecto Mathclass (про надзвичайно розумну Сірно, переклад кліпу в мене є, може пізніше викладу), Marisa stole the precious thing (про Арісу Алісу, у якої Маріса вкрала… Серце?), та, може, й інші, я не всі дивився сам.

ーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーーー

UPD

Знайшов версію Yamaxanadu в кращій якості та з непоганим російським перекладом:

Touhou Project 10.5 ~ Scarlet Weather Rhapsody


Най читачів не збиває з пантелику цей допис — це лише закладка для мене, щоб вчасно знаходити потрібне без зайвого луркання.
»Read More

манґа

Сьогодні зі відбулася цікава історія:
У нашому місті є великий старий і престижний книжковий магазин Books. А оскільки нещодавно у Книжковому Світі я випадково знайшов мангу, то логічно було б припустити, що у буксі вона також є.

Зайшовши до будинку я спитав на першій касі, чи є у них манга. Дівчина посміхнулася і сказала, що є на другому поверсі. За мить я був вже там.
На другому поверсі також була каса.
— Вибачте, у вас є манґа?
— Манга? Почекайте, зараз подивлюся… — вона зникла у своєму комп’ютері. За півтори секунди вона знов підняла погляд на мене, — пробачте, а манґа — це автор чи назва книжки?
— Ні, насправді це ані перше, ані друге, це такий вид книжок… Ну… Щось на кшталт японських коміксів.
— А, комікси у нас, здається, у відділі дитячої літератури… Зараз. Юльо!
Зробивши глибокий подих я подивився у бік того відділу. Ну, що ж, такі стереотипи у нас у країні. Крім того це посилюється тим, що сучасні співробітники книжкових магазинів не вбачають необхідності у бутті обізнаним у тому, що вони продають. Я навіть чув історію про те, як мангу „Ельфійська Пісня“ знайшли у відділі літератури „Для найменших“ — продавці навіть не додумалися просто відкрити її.
Мій молодший брат у 13 років спробував подивитися аніме за цією мангою, але, як він мені пізніше сказав, його вистачило лише на дві чи три серії. Воно виявилося надто жорстоким і кривавим для нього, 13-річного хлопця. Яке враження воно залишить у світлих головах „найменших“, я не знаю і боюся уявити.
Але ось та сама Юля підійшла до каси.
— Так?
— Юль, у нас є комікси?
За ту відповідь, яку дала Юля, мені хотілося її обійняти і розцілувати, а потім подивитися на касиршу зверху вниз поглядом як на відомому малюнку „Fuck Yea“. Юля сказала наступне:
— Ні, у нас немає зараз коміксів… Є манґа, вона за формою схожа на комікси, але це зовсім інше.

Scandinavia and the World

Відкрив для себе веб-комікс під назвою Scandinavia and the World.
Автор — датчанка, вирішила в мальованому вигляді розповісти про стереотипи та відносини між Данією, Норвегією та Швецією, очами них самих, а далі туди підключився весь світ.
Комікс справді неординарний і цікавий, часто звертається до історії. Колись ми вчили історію Британії — ось як скандинави згадують про неї. Я дізнався, як Норвегія отримала незалежність, про те, як Данія стала нацистською, про ніжну історію про Бернгельм, це і багато іншого.
не забуває про актуальні події цього світу, як то про малюнки мухамеда, про Обаму, Грецію чи Японію, але деякі комікси, як цей, неможливо було б зрозуміти, якби не підписи під кожним з них.
Місцеві меми: національні страви, комплекс вини Німеччини, багато-багато інших.
Окремо — один з моїх улюблених: колись давно я цікавився германськими мовами і прошурував історію і особливості найбільших германських мов: данської, норвезької та шведської. Усі мови споріднені і дуже слабо відрізняються. Так серед шведів ходить жарт, що датчани розмовляють, наче з набитим картоплею ротом. Це було дуже смішно знайти серед самих коміксів. Насолоджуйтеся. Особливо доставляє відео на ют’юбі.

Це можна порівняти з відомим коміксом Polandball. Плюсом скандинавського коміксу є те, що тут значно вища якість — як мальовка, так і сюжет. Але головним плюсом є те, що за ним легше слідкувати. Я вже слідкую.

death

Сьогодні вранці мені було так погано, як ще ніколи в житті не було.

Ні, я не пив нічого ні вчора, ні позавчора, ні тиждень тому. То було б не так погано.

Вранці я прокинувся о 7:20. Це дуже пізно. Першу пару сьогдні мені не можна було пропускати, тому я швидко одягнувся (так швидко, що мені б солдати позаздрили), в перше в житті справляв малу потребу одночасно з чисткою зубів і так далі. Їхати в метро = 20 хвилин. Дійти до метро ~15 хвилин, дійти від метро ~10 хвилин. О 7:30 я вийшов.
Біжав до метро не зупиняючись і в результаті 15-хвилинний маршрут подолав за 5 хвилин, зайшов у метро і тут почалося…

Трішки віддишавшись я зайшов до вагону. Місць не було, тому я став посередині і взявся за поручень. Не встиг я заспокоїтися, як мене почало трусити. Мені не хотілося хапати повітря, тому це не була задишка. Що то було, я не знаю. Не пройшло й хвилини, як я був готовий впасти. Я схопився другою рукю за біцепс першої, але швидко зрозумів, що це не допоможе втриматися. Я крутнув колесико навушників, вимкнувши тим самим звук в них — дивно, але він заважав мені сконцентруватися і триматися на ногах. Став переглядати сидячі місця в надії попрохати когось поступитися місцем — як на зло самі бабці, питати яких я не збирався, та прямо переді мною сидів дід. Коли я вже був готовий спитати у нього, та тут потяг приїхав до першої зупинки і (о диво!) хлопець, що стояв спиною до перил, вийшов. Не гаючи ні секунди я зайняв його місце — точніше буде сказати, впав на його місце.
Двері зачинилися і я постарався розслабитися, притуливши голову до стіни. Це не дало нічого. Моє обличчя було вкрите потом, а волосся стало вологим. Я подумав: „Чорт, волосся все у поті. А помити їх я в академії не зможу.“ Моє волосся хоч і не надто довге, але довше, ніж „Как у пацанов“, тому голову мити доводиться кожен день.
Я почав глибоко дихати, марно сподіваючись, що це допоможе. У голові загорівся лічильник: „5 секунд до краху системи.“ „4 секунди.“ „Три секунди.“ Зараз або ніколи. Я присів навпочіпки. Це досить смішно виглядало у переповненому метро, але це було останнє, про що я думав. Залишитися у свідомості на разі мені було важливіше. Голову до стіни, три глибокі вдихи… По тілу пробіг прохолодний дриг. „Попускає“ — майнула думка.
Станція. Зараз відчиняться двері і туди-сюди хлинуть люди. Треба вставати. Так, мене трішки попустило, але що буде, коли я так швидко встану? Чи встану я до кінця? Треба пробувати.
Встав. Голова дещо крутиться, але стою. Знову піт. Притулив голову до стіни. Єдина думка: „Скоро впаду. Скоро впаду.“ Треба протриматися.
Якимось дивом я протримався. „Станція Радянська. Перехідо до станції «Історичний музей», до поїздів Олексіївської лінії.“ Я не вийшов з вагону, я з нього випав. І до переходу я не йшов, я перебирав ногами у напрямку нової станції.
Лавка! Коли я сів на лавку, я почав обдумувати наступні дії. Так, „Історичний Музей“ — перша станція лінії, тому потяг приїде порожнім. Треба зайняти місце. Сидячи я точно покращу самопочуття. Ще один прохолодний дриг, і ще… Мене почало попускати. У потяг я сів, і, на честь покращення, крутнув коліщатко навушників. Грало Ali Project – Ude Kaina, якщо комусь цікаво. У сумці я почав шукати конспект — треба було дещо повторити. Чорт, я забув зошит вдома! Довелося повторювати усі закарлючки, які я маю знати на першу пару в голові. З такими думками я доїхав.
Сили були вже при мені, але марнувати їх не хотілося, дуже страшно було повернутися у попередній стан. Тому я натягнув шарф на під-обличчя, музику на максимум, руки до кишень — я нікого не знаю, не чіпайте мене.
Біля ескалатора якийсь дідок почав на мене кричати. Здається, йому не сподобалося, що я когось там не пропустив. Хай там, у моїй голові домінувала інша думка: „Як йому класно, він повен енергії і може кричати на когось. А мені треба йти далі“
У такому стані, з напівзачиненими очима я дійшов до академії. Спізнився лише на чотири хвилини. Ліфт. Аудиторія. Моє місце.
Дві хвилини мовчанки.

Я в нормі.

Ґрамма

affect
Українська писемність недосконала. Теоретично її потрібно реформувати, але фактично це неможливо. Неможливо, але потрібно – і ось чому:

Літера “И”. Це, звичайно, може стати предметом дискусій, але я все ж вважаю, що її варто змінити на ’і (апостроф-і). Що таке “и”? Це “і”, яке не викликає пом’якшення попереднього звуку. Тобто вона не впливає на попередню літеру. А як в українській мові позначається невпливання на попередній звук? Через апостроф. Саме тому таке написання. Це аналогічно російському ы, яке колись давно було ъі, але спростилося. Однак літера “и” ([ɪ]) відрізняється від російського ы ([ɨ]) тим, що вона… ну, простіше буде сказати, що вона м’якша, тому, можливо, змінювати це написання не варто, але хай там як, але в разі реформи це питання має бути обговорене.

Літера “Й”. Це взагалі тупість і має бути змінена обов’язково. Що означає діакритичний символ ˘ ? Це символ короткості звуку. Тому російська літера И (і) має короткозвуковий аналог Й. А що таке українська Й? коротка ’і? ну це ж смішно! Її треба змінити або на ĭ, або на j, при чому останнє мені здається кращим, бо свого часу літери j і u були вигадані як короткі версії літер i і v.

Літера “Ґ”. Її вживання треба обмежити. Українська мова – не російська, не англійська і не будь-яка інша. Літера Ґ для неї нехарактерна. Так, наприклад, слово “Грація” – запозичене, і ґ-фаги обов’язково напишуть його з Ґ. Але чи будуть люди його так читати? Сумніваюся. Тому моя думка – літера Ґ потрібна лише для наголошення на звуку і для розрізнення слів, які можна сплутати, як то “грати” і “ґрати”.

Це лише частина того, що варто реформувати, але все ж.

Треба балотуватися в парламент на посаду міністра освіти, лол.

AniDB

database

Знайшов собі нову іграшку – anidb.net
Це щось на кшталт Last.fm, але для аніме. База даних по величезній кількості серіалів. Але на відміну від того ж ластефему на aniDB усе не кинуте на призволяще, тому тегів на кшталт “КірКор”, чи подібних немає. Хоча за такі можна вважати теги “Awesome Main Charakter” або “Killer Loli”… Хоча мені здається, це вірні теги.
Там є форум, але досить повільний, якийсь іічан дасть йому кілька тисяч повідомлень в день фори. Є й перелік аніме з описом, але з Вікіпедією він не порівняється. Що ж тоді там такого цікавого?
Не знаю. Сам факт того, що усі твої переглянуті аніме є у одному простому переліку, який сам перераховує кількість серій, тривалість. Є досить цікава інформація по персонажам, пошук аніме по тегам і таке інше. На разі відомі мені функції сайту досить бідні (хоч іншого сайту з такими функціями я все одно не знаю), але я відчуваю, багато функцій я ще знайду. Подобається напис: Time Wasted. Ага. Саме так, марно потрачений на перегляд аніме час.

Зображення праворуч — переглянуті мною аніме. Єдине – коли я дивлюся аніме, я зазвичай переглядаю усі OVA і ONA, але тут вони не відмічені. З часом.

Гра

School Days – цікава гра. Чому цей жанр (Visual Novel) не популярний у світі? Чому ніхто ці ігри не перекладає хоча б на англійську? Автоперекладач дає мені такий набір слів, що спіймати там хоч який дух сенсу взагалі неможливо. Що буде коли скінчиться переклад від SekaiProject – не знаю. Буду навмання тикати. лол.

Єдине зауваження – вона не така яскрава, як аніме.  Але це нічого. Зате тут в багато кінцівок.