« Posts under Різне

Українізація School Days

Не так давно у мене відбулося кілька гарячих дебатів з приводу моєї звички адаптувати назви творів замість перекладу їх слово-в-слово. Упустимо подробиці як я консультувався з цього приводу у професійних перекладачів, які є моїми нинішніми чи колишніми викладачами, скажу лише що моя точка зору не лише має місце бути, а ще й вважається пріорітетною цілим рядом перекладачів. Трішки подумавши я прийняв рішення спробувати максимізувати адаптивний момент у перекладі, і спробувати зробити це ні на чому іншому, як на аніме School Days. Крім того somehow ця тема стосується і моєї дипломної роботи.
Чому я обрав саме School Days? Бо це мій перший переклад аніме, я знаю його досить добре, щоб проаналізувати до самого кінця ще перед початком перекладу і знати усі важкі моменти вже зараз.
Продумавши шлях перекладу, я прийняв рішення не просто адаптувати, а буквально українізувати це аніме. Там більше не буде згадки про Японію, Китай чи Азію взагалі. Зміни будуть цілковитими. Фактично, це вже буде новий твір.
»Read More

Оформлення

Тепер я буду старатися оформлювати роздачі не аби як, а якось по-особливому. Так, мені захотілося виділитися.

Поки що це стосується таких роздач, як:
В час, коли плачуть цикади: Блиск
А це часом не зомбі?
Сон Літнього Дня. Touhou Niji Sousaku Doujin Anime
Шкільні Дні

Ностальджі

Такий собі користувач Курка Аалямб «вручив» мені пафосну символічну нагороду «За внесок у українську суспільну практику.»
Лол.

PS: Насправді це було вже давно, але тоді я подумав «Треба буде написати» і згадав про це лише зараз, коли розгрібав по текам свою пошту.

VNDB українською!

Не так давно я зв’язався з адміністацією сайту vndb.org, відомої бази даних по візуальним новелам, і запропонував їм свою допомогу в локалізації сайту українською мовою.
Адміністратор одразу ж погодився і видав мені права на переклад свіжоствореної української версії сайту.
Оскільки переклад почався лише сьогодні, то поточний статус я б назвав альфа-версією, але вже зараз можна насолодитися українським інтерфейсов за лінком meh.vndb.org, обравши там українську мову. Якщо хтось користується цим сайтом і знайде там помилки в українському перекладі (про неперекладені сторінки казати не треба, рано чи пізно я переклам усе).

ToraDora OVA fandub


Несподівано помітив, що хтось озвучив ОВА до ТораДора за моїми субтитрами. Чесно кажучи, якість озвучки мені не дуже сподобалася, постійно трапляються неправильні наголоси, неправильні смислові акценти, Ші він усюди замінив на Сі і тд.
Хоча після прослуховування мені стали очевидні деякі мої помилки в перекладі. Як руки дійдуть, виправлю.

Bad Apple українською

Крапав дівчинці на мізки деякий час, після чого вона народила такий ось звук.

Стів Джобс помер

Помер колишній генеральний директор Apple Стів Пол Джобс. У історії він назавжди залишиться, як людина, здатна проштовхнути бидлу будь що з того, що не вдалося проштовхнути іншим. Миша та графічний інтерфейс можливо ніколи б не були такими популярними сьогодні, якби свого часу Стів не викупив їх у XEROX і не назвав своїм винаходом. Презентовані Microsoft ще у 2002 році планшетні комп’ютери стали популярними лише нещодавно, коли Стів так яскраво розрекламував їх на своїй презентації. А про АйПоди та АйФони взагалі мало що можна додати нового.
Про смерть його сумує кожен.


Кожен сприймає його смерть по своєму. Хтось радіє, а хтось сумує. Але факту це не змінює: дні ще однієї відомої людини скінчилися.

Image Hosted by ImageShack.usImage Hosted by ImageShack.usImage Hosted by ImageShack.us

PS: А Біллі Гейц не помре ніколи. Коли настане його час, він просто перевстановить ШІИDOWS.

Роздача на Hurtom.com

Випадково зайшов на гуртом.ком, у розділ з субтитрованим аніме.
Кинулась в око оця роздача.
Насправді ніяких претензій до роздатчика не маю, мені навіть приємно, що мої субтитри розповсюджують, та ще й зберігаючи копірайт (шкода, лише, посилання на сайт не дав, лише нікому не потрібний е-мейл) але цікаве тут інше:

Справа у тому, що у своїй роздачі на ex.ua я вказав, що субтитри розповсюджуються безкоштовно, та якщо ви хочете використовувати цей переклад, вам слід зв’язатися зі мною.
Смішно тут не те, що зі мною ніхто не зв’язався, а те, що цю фразу було скопійовано і до цієї роздачі без жодних змін.


UPD: знайшов ще один свой переклад, цей (копія оцієї). School Days не знайшов (мабуть тому, що відеофайли там не RAW).
Дивлюся на кількість коментарів — мабуть, в майбутньому варто буде створювати роздачі і там, а поки що я все ж таки зв’яжуся з релізером, і повідриваю йому руки за те, що робить даунґрейд відео до 480p.

Coolstory

Учорашнім вечором мені довелося їхати на електричці. Насправді мені не часто доводиться їздити цим видом транспорту, але тут відбулося поєднання кількох факторів: по-перше, це банально дешевше. А через помилку, яка трапилася під час мого чергового загублення мого студентського квитка, я й досі можу купувати квитки на залізницю з 50% знижкою. А по-друге, о такій годині була лише електричка.
Електричка була звичайна, з довгими лавками і столиком між кожними двома.
На кінці маршруту елекстрички було дві зупинки. Передостання — велика зупинка на залізничному вокзалі, на якій виходять майже всі. І остання — центр те ж саме місто, але дещо далі від центру. Від вокзалу можна доїхати куди завгодно, а від останньої зупинки відходить лише одна маршрутка, мабуть у цьому суть. Але зараз не про те.
Справа електричка складається з трьох вагонів. Майже усі, хто виходять на останній зупинці, сидять в останньому вагоні, бо так легше виходити на платформу. Я сидів у першому вагоні. Чому? Бо так легше було заходити, а з якого вагону мені легше було виходити я, насправді, й гадки не мав.
А тепер сама історія.
Я коли на передостанній зупинці з вагону вийшли усі люди, я трохи злякався, бо подумав, що далі електричка не їхатиме. Я вийшов надвір і спитав у хлопця, що перевіряв колеса, чи їхатимемо далі. Той дістав якийсь папірець, мабуть, з розкладом, і сказав, що електричка їхатиме далі за 15 хвилин. Заспокоївшись, я заліз назад до вагону і сів на своє місце. Вагон був порожній, і я ще подумав, як класно, шкода що він не був такий порожній усю дорогу. Я навіть не одягнув навушники назад, щоб насолодитися самотністю.
Я помітив щось не те, коли вагон почав рухатися. Піднявши погляд, я побачив чоловіка, що сидів на три лавки переді мною. Мене це налякало, адже я не бачив і не чув, як він зайшов. Вагон був порожній, коли я піднявся, це точно, бо я ще оглянув його. Я не вмикав музику, тому не почути кроки я також не міг. Ще більше мене злякав сам мужик — він сидів нерухомо і дивився прямо на мене. На ньому була осіння куртка, хоч зараз літо, і навіть о такій годині за одинадцяту) було досить тепло, я взагалі був у джинсах і футболці. Пройшла хвилина, дві, п’ять, але він продовжував дивитися на мене. Плюнувши на все, я взяв свій єдиний багаж — рюкзак з речами й ноутом — перекинув через плече, і пішов до іншого вагону. Мужик продовжував дивитися на мене, і, мабуть, дивився навіть тоді, коли я пройшов повз нього і опинився у нього за спиною. У тамбурі я відкрив дверцята, що вели до міжвагонного простору, пройшов туди, і захлопнув їх за спиною. Видихнувши, я вирішив на прощання подивитися на мужика і… і я дуже сильно про це пошкодував. Він стояв у тамбурі і дивився на мене через скло дверей. Я скрикнув і мало не впав, благо, місця було недостатньо для падіння. Не відриваючи погляду, я нащупав ручку других дверей, смикнув їх і вибіг у наступний вагон. Я не вийшов, я дійсно швидко вибіг, серце мало не вистрибнуло з грудей — як? Як він встав у мене за спиною і йшов просто крок за кроком за мною, що я не почув жодного звуку?
У наступному вагоні сиділо три якихось алкаша і про щось сперечалися. Заспокоївшись на стільки, на скільки зміг, я швидко підійшов до них і сів з ними. На секунду вони замовчали і подивилися на мене. Я скрутив якусь посмішку, і перевів погляд на двері — нікого не було.
На виході я нікого не побачив. Може він відкрив двері і вийшов на інших бік від платформи, або вийшов раніше за мене і кудись зайшов — не знаю.
Ось така історія.

Google+

Google+ несподівано з’явився на горизонті.

По суті Google+ — це соціальна мережа від Google, не більше й не менше. Але не дивлячись на це, давно вже жоден сайт так не затягугвав мене, як цей. Сьогодні заглядаючи в інтернет я в першу чергу запускаю з панелі програм Google Chrome TweetDeck та Google+. Власне, на разі мене мало цікавить решта частини інтернету. У чому ж суть?

1) Будь який сайт робить його наповнення. Зараз, у тестовий період там зібралися на диво цікаві люди. Там зараз майже немає школоти (бо на вконтакті у них по кілька сотень друзів, а тут це доведеться починати зпочатку!), тупих дівчат (бо тут немає фотостатусів, а їхні псевдофілософські копіпасти в стилі «Щоб пережити смерть, треба не давати їй жити» тут нікоми не потрібні). Та й відносна закритість проекту дається взнаки. В основному там сидять вихідці з іміджборд та Хабри, й у меншій мірі з фейсбуку й твітеру (їх одразу видно по надмірній кількості смайлів, репостів і постів зі сміщними картинками). На разі мені, з моїми ~250 друзями просто цікаво почитати стрічку новин, а коли я щось пишу, я знаю, що коментарі будуть не в стилі «:))».
2) Технічна сторона. Google+ просто зручний. Завдяки колам (своєрідна заміна друзів) ти можеш приховати не лише те, хто у тебе в друзях, а й свою наявність дружби від людини, яку ти додав собі у стрічку. Вмонтований чат на базі Google Talk дозволяє вести спілкування через Jabber, навіть не вмикаючи браузер. Єдине зауваження — картинки. Google жахливо паскудить якість зображень, а gif-анімації є такими за замовчуванням, тобто вони програються одразу, як з’являються.
3) Тепер в гуглі при пошуку позначаються результати, які плюсанули твої друзі. У майбутньому, я в цьому більше, ніж впевнений, усі володарі акуантів Google матимуть акуант у Google+ за замовчуванням. Так само, як це зараз є з Google Wave.

На цій хвилі я додав кнопки +1 до свого блогу. А щоб решті не було заздрісно, я додав поруч аналогічні кнопки інших популярних сервісів.

PS: Моя сторінка: gplus.to/deimos
PPS: Не так давно я отримав інвайт на Google Music…